критерії диференціації функціональних стилів сучасної української літературної мови

критерії диференціації функціональних стилів сучасної української літературної мови

Ключові слова: функціональні стилі, експресивні стилі, усні стилі, писемні стилі, підстилі, класифікація стилів, взаємодія стилів.  Лінгвісти одностайно констатують наявність у мові різних функціональних стилів. Розбіжності виникають у підходах до з’ясування характеру й ролі тих чинників, що формують функціональний стиль.  В академічній “Стилістиці сучасної української літературної мови” за редакцією академіка І. Білодіда стилі розрізняються за основною комунікативною функцією: стиль наукового викладу (пізнавально-інформативна функція), публіцистичний (інформативно-пропагандистська функція), офіційно-діловий (настановчо-інформативна функція), художньо-белетристичний (естетично-інформаційна функція). Стиль літературної мови – різновид мови (її функціонувальна підсистема), що характеризується відбором таких засобів із багатоманітних мовних ресурсів, які найліпше відповідають завданням спілкування між людьми в даних умовах. Це своєрідне мистецтво добору й ефективного використання системи мовних засобів із певною метою в конкретних умовах й обставинах Свіфт влучно зауважив, що стиль – це необхідні слова на необхідному місці. Стилістична диференціація української мови. Сучасна українська літературна мова поєднує системи писемного і усного літературного мовлення. Функціональна розгалуженість мови породжує стилі літературної мови. Стиль(від лат. stylus) – це система мовних елементів, способів відбору і уживання їх, об’єднаних певним функціональним призначенням. За традиційною класифікацією виділяється п¢ять стилів: розмовний, офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, художній. Проте політичні і духовно-культурні процеси останнього десятиріччя в Україні стали поштовхом до відокремлення в сучасній українській лі Для української мови ця вимога має принциповий характер, бо під впливом міжмовної російсько-української омонімії (неделя – неділя, место – місто) або при неправильному виборі потрібного варіанту значення (общественная организация – суспільна організація, громадська організація; личное дело – особова справа, особиста справа) виникає безліч двозначностей і непорозумінь. Художній стиль. Це найвищий стиль будь-якої мови, бо його мета якомога більшою кількістю мовних засобів сформувати загальнолюдські і національно свідомі естетичні, культурні і психологічні смаки окремої людини і нації у цілому.  Підводячи риску під аналізом функціональних стилів, можна зробити висновок, що Отже, сучасна українська літературна мова багатофункціональна. Це зумовлює її функціонально-стильове розмежування, тобто поділ на функціональні стилі. Слово «стиль» — багатозначне, воно походить від латинського stilus — «паличка для письма».

У літературі й у мистецтві стиль означає певну єдність художніх образів і форм їх вираження.  Функціональний мовний стиль — це різновид літературної мови, шо обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання лексичних, граматичних, фразеологічних та інших мовних засобів. Існують такі основні функціональні стилі: офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, художній, розмовний.

Вивчення стилістичної диференціації мови. Виділення функціональних стилів, зумовлене поліфункціональністю мови. Функціонування та особливості наукового стилю, галузь використання. Основні мовні засоби, спрямовані на інформування, пізнання, вплив.  Функціональним стилем мови називають різновид літературної мови, що відзначається системним об’єднанням мовних одиниць різних рівнів, функції яких зумовлені суспільною галуззю використання мови, настановами й умовами спілкування. Стель монленвя — це доцільна організація мови зумілим виборам мовних засобів, з конкретною метою, за конкретних умов і обставин, що зумовлені функціями певного стилю. Стилі та жанри української літературної мови.

Користуючись мовою в своєму повсякденному житті, люди залежно від потреби вдаються до різних мовних засобів. Відповідь на практичному занятті відрізняється від виступу на зборах.  Таке розрізнення називається стилістичною диференціацією мови. У літературі й взагалі у мистецтві стиль означає певну єдність художніх образів і форм їх вираження. Стиль означає також спосіб, прийом, метод певної діяльності. Стиль (від латинського stilus – паличка для письма).  Мовний стиль – це сукупність мовних засобів, вибір яких зумовлюють зміст, мета і ситуація мовлення. Тема: Функціональні стилі сучасної української літературної мови.

Мета: поглибити знання студентів про систему стилів, їх різновиди. Завдання: подати відомості про історію створення стилів української мови та охарактеризувати специфічні ознаки їх диференціації. План 1. Історичний розвиток стилів української літературної мови. 2. 3. Публіцистичний стиль та його різновиди.  Мета: розкрити стилістичні можливості граматичних засобів української мови, з’ясувати функціонування граматичних одиниць у різних стилях Завдання: Навчити студентів з’ясовувати стилістичні можливості граматичних синонімів. Граматична стилістика як вчення про стилістичні можливості граматичних синонімів.

У сучасній українській літературній мові розрізняють такі основні функціональні стилі: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній, конфесійний, епістолярний, розмовний. Науковий стиль – функціональний різновид літературної мови, що використовується з пізнавально-інформативною метою в галузі освіти і науки.  Підстилі у художньому стилі виокремлюють за родами і жанрами літератури: епічні (епопея, роман, повість, оповідання, нарис); ліричні (поема, балада, пісня, поезія); драматичні (драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль); комбіновані (ліро-епічний твір, драма-феєрія, усмішка тощо). Проблеми функціонально-стилістичної диференціації сучасної літературної мови різновиди його стилів: розмовно-повсякденний офіційно-діловий науковий газетно-публіцистичний. Використання в мовленні стилістично забарвлених засобів мови.  Сучасна російська літературна мова — це мова художньої літератури, науки, преси, радіо, телебачення, театру, школи, державних актів.  Викликає спори визначення самих критеріїв, які повинні бути покладені в основу виділення функціонально-мовних різновидів. Ще належить з’ясувати, у чому розбіжності стосуються, головним чином термінологічної боку справи, а в чому суті проблеми. Функціональним стилем мови називають сукупність мовних засобів зумовлених Чим багатша мова за своїми суспільними функціями тим розвиненіші її стилі  Таке розрізнення називається стилістичною диференціацією мови: виділення функціональних стилів, зумовлене поліфункціональністю мови.  Сучасна українська літературна мова в обох своїх формах – усній та писемній – має досить розвинену систему стилів, яку класифікують по-різному. На наш погляд, доречно виділяти такі функціональні стилі в писемному різновиді української літературної мови: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній, розмовний.

2.1Функциональние стилі сучасного літературної мови. 2.2Разговорно-обиходний стиль. 2.3Официально–деловой стиль.  Останніми роками в лінгвістиці помітно пожвавився інтерес до проблем реального функціонування мови, до різноманітних формам його прояви у промови.Подвергается дослідженню соціальна обумовленість можна побачити у мові розбіжностей, паралельних і синонімічних засобів вираження. Таке розрізнення називається стилістичною диференціацією мови.

Літературна мова поділяється на стилі. Слово «стиль» (від лат. stilus — паличка для письма, тобто письмове знаряддя, яке використовувалося в часи античного Риму й Середньовіччя) багатозначне.  Мовний стиль — це сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і метою висловлювання. В українській літературній мові зазвичай виокремлюють п’ять функціональних стилів: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, стиль побутового мовлення і художній. Кожний зі стилів має свої характерні особливості й реалізується у властивих йому жанрах.

Тема Функціонально-стилістична диференціація сучасної української літературної мови. Стиль (від латин. Stilus – паличка для письма). Стиль літературної мови – різновид мови (її функціонувальна підсистема), що характеризується відбором таких засобів із багатоманітних мовних ресурсів, які найліпше відповідають завданням спілкування між людьми в даних умовах.  Поряд із функціональними стилями, ураховуючи характер експресивності мовних елементів, виділяються також епістолярний, урочистий, офіційний, фамільярний, інтимно-ласкавий, гумористичний, сатиричний та ін. Розмовно – побутовий стиль. Отже, сучасна українська літературна мова багатофункціональна. Стилістична диференціація сучасної української літературної мови. Готовые презентации в PowerPoint для детей,учащихся школ и вузов, а также для учителей и преподавателей доступны для скачивания. Все презентации разделены на категории для удобства поиска и навигации.  РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА: РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА: Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. Із змінами, внесеними Законом України від 8 грудня 2004 р.

№2222-IV. Станом на 1 січня 2006 р. –., 2006. Артикуца Н.В. Мова права і юридична термінологія: Навчальний посібник.— 2-ге вид., змін, і доп.

—.: Стилос, 2004. — 277. Білецький.О. Про мову і мовознавство. –.: АртЕк, 1996. Лексика сучасної української літературної мови з погляду стилістичної диференціації поділяється на дві великі групи : стилістично нейтральну (міжстильову), яка вживається в усіх стилях мови, і стилістично забарвлену, яка співвідноситься з одним чи кількома (але не з усіма) функціональними стилями. Стилістично нейтральна лексика охоплює назви явищ природи: блискавка, вітер, грім, дощ, повінь; назви рослин і тварин: верба, яблуня, жито, собака, ведмідь; назви частин тіла: голова, нога, рука, око; назви будівель та їх частин: будинок, вікно, стеля, церква; назви дій і станів, місця, часу, простор Функціональний різновид літературної мови, який визначається сферою її функціонування і характеризується особливостями у доборі, поєднанні й організації мовних засобів (лексичних, граматичних, фонетичних тощо) у зв’язку з метою та змістом спілкування називають мовним стилем. Мистецтво добирати й ефективно використовувати систему мовних засобів з конкретною метою та в конкретних умовах і обставинах спілкування визначає рівень культури мовлення людини і загальний рівень духовної культури нації. Функціонально-стилістична диференціація української лексики. Рубрика (тематическая категория). Культура. Лексика сучасної української літературної мови з погляду стилістичної диференціації поділяється на дві великі групи ˸ стилістично нейтральну (міжстильову), яка вживається в усіх стилях мови, і стилістично забарвлену, яка співвідноситься з одним чи кількома (але не з усіма) функціональними стилями. Стилістично нейтральна лексика охоплює назви явищ природи: блискавка, вітер, грім, дощ, повінь; назви рослин і тварин: верба, яблуня, жито, собака, ведмідь; назви частин тіла: голова, нога, рука, око; назви будівель та їх частин: будинок, вікно, стеля, церква; назви дій і станів, місця, часу, простор Стилі сучасної української мови. Ділова українська мова. Найважливіший засіб спілкування людей.  Розвиток літературної української мови спостерігаємо у творах видатних українських письменників усієї України (кінець XIX – початок XX ст.). Державно-імперські антиукраїнські заходи царизму, такі як Емський указ та Валуєвський циркуляр, ускладнювали процес становлення єдиної літературної української мови в Росії. Єдина українська літературна мова для всієї України, за яку виступав Іван Франко, стала можливою після возз’єднання всіх українських земель 1939 року. 2.1 Функціональні стилі сучасного літературної мови. 2.2 Розмовно-повсякденний стиль. 2.3 Офіційно-діловий стиль.  Вищою формою національного російської мови є російська літературна мова. Сучасний російська літературна мова — це мова художньої літератури, науки, друку, радіо, телебачення, театру, школи, державних актів.  Питання про визначення функціонально-мовних стилів, а відповідно до цього — про стилістичному В«СтатусіВ» окремих різновидів мови не вирішене поки скільки однозначно. Викликає суперечки визначення самих критеріїв, які повинні бути покладені в основу виділення функціонально-мовних різновидів.

Характеристика основних функціональних стилів. стиль мовлення літературний розмовний. Розмовний стиль. Сфера використання — усне повсякденне спілкування в побутів, у сім’ї, на виробництві.  Цей найбільший і найпотужніший стиль української мови можна розглядати як узагальнення й поєднання всіх стилів, оскільки письменники органічно вплітають ті чи інші стилі до своїх творів для надання їм більшої переконливості та достовірності в зображенні подій. Художній стиль широко використовується у творчій діяльності, різних видах мистецтва, у культурі й освіті. Мовний стиль — це сукупність засобів, вибір яких зумовлюється змістом, метою та характером висловлювання. Саме слово «стиль» походить із латинської мови (stilus) і послідовно означає «загострена паличка для писання».  Оскільки суспільні функції мови часто переплітаються, то й функціональні стилі мають як специфічні елементи, так і міжстильові загальномовні засоби. Найдавнішим серед стилів є розмовний. Пізніше, з появою письма, почали формуватися художній та діловий. Розрізняють стилі писемної форми мови та стилі усної форми мови. У писемній мові виділяють вісім стилів: науковий, публіцистичний, інформаційний, художній, офіційно-діловий, виробничо-професійний, епістолярний та конфесійний.