13 артикуляційна класифікація приголосних фонем сучасної української мови за ступенем палаталізації та за акустичними враженнями.

13 артикуляційна класифікація приголосних фонем сучасної української мови за ступенем палаталізації та за акустичними враженнями.

У сучасній українській літературній мові налічується 32 приголосні фонеми. Кожну приголосну фонему прийнято характеризувати: а) за участю голосу й шуму; б) за місцем утворення; в) за способом утворення; г) за твердістю і м’якістю (що залежить від ступеня наближення середньої частини язика до твердого піднебіння).  Вони утворюються через злиття двох артикуляційних рухів: k За звучанням і акустичним вираженням розрізняються^ ще шиплячі приголосні І ж І, \ч\, \ш\, \ дж \ і свистячі j з |, І с |, І ч І, І gl І, І э’И С |, |ц’|. I^V.  Однак ступінь м’якості цих приголосних незначний, тому в цих позиціях вони виступають як напівпом’якшені варіанти відповідних твердих фонем. Класифікація приголосних. Якість різних приголосних залежить від умов їх творення. В українській мові приголосні характеризують і класифікують за такими ознаками: 1) за участю голосу і шуму в їх творенні (тобто за роботою голосових зв’язок); 2) за місцем творення (за активним мовним органом); 3) за способом творення; 4) за наявністю або відсутністю палаталізації (пом’якшення);5) за наявністю або відсутністю носового забарвлення.• За участю голосу і шуму (тобто за роботою голосових зв’язок) приголосні діляться на сонорні й шумні.  Оскільки фонема-член фонологічної системи певної мови, то зміст кожної фонеми визначається її положенням, місцем у системі. За акустичною ознакою (співвідношенням голосу й шуму) приголосні поділяють на сонорні й шумні. У сонорних приголосних голос (тон) переважає над шумом.

До них належать [л], [р], [м], [н], [j], укр. [в]. У шумних приголосних шум переважає над голосом або наявний лише шум.  Систему приголосних називають консонантизмом. Фонетична транскрипція — графічна фіксація всіх мовних звуків, що реально вимовляються у потоці мовлення (точний запис звуків). Вона грунтується на таких вимогах: 1) кожна літера позначає один і той самий звук; 2) кожен звук позначається завжди тією самою літерою. Склад та особливості (артикуляційні та акустичні) системи приголосних фонем сучасної української літературної мови. Погляди вчених на фонематичну самостійність напівпом’якшених губних, шиплячих, задньоязикових; подовжених приголосних. Класифікація приголосних фонем у їх головних виявах: а) за активним мовним органом; б) за способом творення; в) за участю голосу й шуму; г) за твердістю-м’якістю. ІІ. Виконати завдання: Зіставте класифікаційні схеми українських приголосних за додатком 2 зі збірника. завдань і вправ Н. І.

Тоцької (С. 147 – 149). Що їх відрізняє? Класифікація голосних і приголосних звуків.

Особливості фонеми в мовленні. ІНВАРІАНТ, ПОЗИЦІЙНИЙ ВАРІАНТ ФОНЕМИ — ФОНЕТИКА УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ ЯК УЧЕННЯ ПРО ЇЇ ЗВУКОВУ СИСТЕМУ — У посібнику вміщено всі уроки української мови для І семестру 10 класу, які розроблено за програмою профільного рівня (профіль — українська філологія) із врахуванням змін, здійснених Міністерством освіти і науки України.  Обладнання: ксерокопії текстів, таблиці «Фонема та звук», «Артикуляційно-акустична класифікація голосних звуків української мови». Перебіг уроку. Організаційний момент. Інші аспекти у класифікації. приголосних – поділ на групи за звучністю (сонорністю) і співвідношенням. шуму й голосу та за твердістю і різними ступенями пом’якшення –. допоміжні. У зв’язку з цим є 4 к л а с и ф і к а ц і ї п р и г о л о с н и х в українській мові.  української літературної мови базується на їх основних і допоміжних ознаках. О с н о в н і: активний мовний орган при утворенні звука, спосіб творення, участь голосу й шуму, твердість/м’якість. Д о п о м і ж н і: пасивний мовний орган при утворенні звука, участь носового резонатора, акустичне враження тощо. Артикуляція — робота органів мови, спрямована на продукування звуків. В артикуляції розрізняють три фази — екскурсію, кульмінацію і рекурсію. Екскурсія (приступ) — початковий рух органів мовлення, підготовка їх до вимови звука.  Артикуляція здійснюється мовними зонами кори й підкіркових утворень головного мозку. За участю артикуляції органи мовлення поділяються на активні й пасивні. Активні органи рухомі, вони виконують головну роботу при творенні звуків. До них належать язик, губи, нижня щелепа, м’яке піднебіння та язичок. Пасивні органи нерухомі й виконують при творенні звуків допоміжну функцію. До них належать зуби, альвеоли, тверде піднебіння, задня стінка зіва, верхня щелепа й порожнина носа. Акустична класифікація українських звуків. Акустичні ознаки. класифікації: вокальність – невокальність, консонантність –.  — основи української акцентології; — орфоепічні норми сучасної української літературної мови і типові. відхилення від них; — основи теорії письма (співвідношення між буквами і. фонемами, система орфограм, принципи правопису в сучасній. українській літературній мові, сучасні правописні проблеми); б) у м і т и: — давати повну характеристику головним виявам голосних і.  Вправа 7. Запишіть звуки української мови за принципом спадної звучності: а) голосні; б) нескладові; в) сонорні приголосні; г) шумні дзвінкі приголосні; д) шумні глухі приголосні. 19.

Практичне заняття № 2. Диференційніознаки приголосних в українській мові – це всі не зумовлені позиційно й сусідством інших фонем артикуляційні ознаки приголосної фонеми: шумність і сонорність, глухість і дзвінкість, місце творення (активний мовний орган і пасивний мовний орган), спосіб творення, твердість і м’якість. В українській мові протиставляються, тобто розрізняють слова та їх форми, 32 приголосні фонеми. Цієї думки дотримується більшість дослідників. Фонематичність твердих губних приголосних /б/, /п/, /в/, /м/, /ф/, а також твердих передньоязикових приголосних /д/, /т/, /н/, /л/, /з/, /с/, /ц/, /ж/, /ч/, /ш/ Сучасна українська мова як вища форма існування національної мови. Тема 2. Фонетика української літературної мови як учення про її звукову систему.

Українська орфоепія.  Лексика української мови за походженням. Лексика української мови за сферою її використання і стилістичною диференціацією. Тема 4. Лексикологія української мови. Лексика української мови за походженням. Лексика української мови за сферою її використання і стилістичною диференціацією.  Орфоепія. Теоретичний матеріал. 2. Звук мовлення і фонема.

Інваріант, позиційний варіант фонеми. Опрацювати підручник — параграф 13. Класифікаційна таблиця голосних звуків. Палаталізація приголосних звуків — Караман. О.

Сучасна українська літературна мова — Літературне місто — Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс. — Пом’якшення, або палаталізація, приголосних звуків відбувається внаслідок до. даткового підняття язикової спинки до твердого піднебіння, щ о виникає.  Пом’якшення, або палаталізація, приголосних звуків відбувається внаслідок до.

даткового підняття язикової спинки до твердого піднебіння, щ о виникає в певному фонетичному оточенні приголосного звука. Різні приголосні мають неоднаковий ступінь палаталізації. Співвідношення звуків і букв.

Ключові поняття: Фонетика фонологія фонема звук класифікація звуків їх зміни в потоці мовлення орфографія орфограма орфоепія орфоепічна норма. Модифікації звуків у потоці мовлення.

До них належать: ЗВУК найменший елемент усного мовлення; комплекс артикуляційних рухів і їхній певний акустичний ефект що формує звукову оболонку значущих одиниць мови; СКЛАД частина слова один звук або сполучення звуків що вимовляється одним поштовхом видихуваного повітря; ТАКТ або ФОНЕТИЧНЕ СЛОВО частина мовного Основні проблеми класифікацій голосних та приголосних звуків української мови. При дослідженні української фонетичної системи мовознавці часто стикаються з проблемою класифікації звуків. Саме поняття «класифікація звуків» включає в себе з’ясування специфіки кожного звука та поєднання їх у групи.  1. Відсутність у голосних і приголосних звуках спільних артикуляційних ознак, які могли б стати основою єдиної класифікації всіх звуків мови.

Тому в сучасній українській мові голосні та приголосні звуки групуються окремо. При класифікації приголосних звуків головним є місце творення приголосних, тобто їх розташування, та спосіб творення приголосних. Структура фонематичної підсистеми. Фонема — це одиниця системи фонетичних протиставлень. Кожній фонемі властива сума певних артикуляційно-акустичних (диференційних) ознак. На основі виокремлення однієї з них формується та чи інша парадигматика фонем.  У сучасних фонологічних працях з’ясовано та встановлено відповідні класифікації приголосних та голосних української мови. Диференційними ознаками голосних є чотири ступені підняття, два ряди й лабіалізація. В системі приголосних наявні кореляції фонем за участю голосу і шуму, за твердістю і м’якістю, за місцем творення, за способом творення. Кількість фонем у різних кореляційних рядах може бути неоднаковою. 1.Звукові одиниці сучасної української літературної мови, їх класифікація.

2.Аспекти вивчення звуків сучасної української літературної мови. 3.Акустичні та соматичні методи дослідження. 4.Теоретичне і практичне значення фонетики. 5.Місце фонетики серед інших лінгвістичних одиниць.  4)класифікація приголосних за акустичним враженням. 3.Палаталізація приголосних: 1)класифікація приголосних за ступенем вияву м’якості; 2)позиції пом’якшення приголосних. 4. Класифікація приголосних за твердістю/м’якістю За наявністю або відсутністю пом’якшення (палаталізації) приголосні поділяються на м’які та тверді. Термін палаталізація пояснюється артикуляцією цих приголосних, оскільки пом’якшення виникає внаслідок додаткового підняття середньої спинки язика в напрямку до твердого піднебіння (лат. рalatum – тверде піднебіння). Тверді приголосні (24)[б] [п] [в] [м] [ф] [ж] [ч] [ш] [дж] [ґ] [к] [х] [г] можуть бути напівпом’якшеними: [б’] [п’] [в’] [м’] [ф’] [ж’] [ч’] [ш’] [дж’] [ґ’] [к’] [х’] [г’] Тверді приголосні [д] [т] [з] [с] [ц] [дз] [н] [р] [л]утворюють п В українській мові 32 приголосні звуки, які характеризуються і класифікуються за такими ознаками: 1) за участю голосу й шуму в їх творенні; 2) за місцем творення; 3) за способом творення  Крім того, за характерним шумом серед приголосних виділяють: 1) шиплячі [ж], [ш], [ч], [дж]; 2) свистячі [з], [с], [ц], [дз], [дз′]. Вимова та правопис дзвінких та глухих приголосних.  Щілинні приголосні творяться при зближенні мовних органів до вузької щілини, таких приголосних в українській мові 13: [в][ф][з][з′][с][с′][ж][ш] [j][г][х][л][л′]. Зімкнено-щілинні приголосні (африкати) – це приголосні, при утворенні яких мовні органи утворюють зімкнення, яке не проривається, а переходить у коротку щілину, їх 6: [ч][ц][ц′][дз][дз′][дж]. Система фонем сучасної української лтературної мови. Рзниця мж звуками фонемами. Информация  Фонема — це неподільна звукова одиниця людської мови, за допомогою якої розрізняються значення слів та морфем. Кожна фонема, як певна мовна одиниця, відрізняється від інших своїми самостійними властивостями, якісно й функціонально протиставляється іншим фонемам. Усі ж фонеми мови творять єдину систему, в якій кожен член протистоїть усім іншим, відрізняється від них.  М.С.

Трубецькой запропонував розгалужену логічну класифікацію опозицій, виділивши багатомірні та одномірні, ізольовані та пропорційні опозиції; привативні, градуальні та еквіполентні опозиції; постійні та нейтралізовувані опозиції. Фонетика сучасної української мови у комплексі з фонологією, орфоепією, графікою та орфографією є найбільш складним розділом курсу “Сучасна українська літературна мова”. Засвоєння відомостей з названих розділів потребує як ґрунтовної теоретичної підготовки, так і виробленню практичних навичок.  Приголосні — це звуки, в основі яких лежить шум, до якого може долучатися й голос (при утворенні сонорних або дзвінких приголосних).  Предметом нашого вивчення є фонетика сучасної української літературної мови, тобто передусім фонетика описова. Звуки мови. Акустична характеристика звуків. Мовний апарат. Артикуляція, її фази.  Акустична класифікація звуків (акустика звуку) — опис звуків мови за параметрами відповідають цим звукам коливань повітря (спектральним параметрами). Про необхідність вивчати акустичні характеристики мови писали видатні російські вчені: І Бодуен де Куртене, Богородицький, Л

Щерба, велика увага приділяється акустичної класифікації звуків російської мови в теоріях Московської, Ленінградської (Петербурзької) і Празькій фонологічних шкіл. акустичні класифікації звуків мови.  Фонема як дистинктивная одиниця мови Система і склад приголосних фонем з точки зору МФШ і СПФШ. | Асиміляція, дисиміляція, палаталізація приголосних звуків. 3.

Фонологія. Чергування фонем в українській мові. Наголос.  Класифікація голосних за ступенем підняття язика Ступінь підняття язика залежить від того, як спинка язика піднімається до піднебіння.

Залежно від цього в українській мові розрізняють голосні високого підняття [і]; [у], високо-середнього [и], середнього [е],[о], низького підняття [а].

9.  Фонема — це не звук, а лише певна форма діяльності зі звуком, що веде до виділення із конкретно вимовлених подібних за артикуляцією звуків такого звукотипу, котрий має структурне значення, поєднується з іншими звукотипами для вираження емоцій, почуттів, понять людини. Конспект уроку української мови в 11 класі (профільний рівень). Звук і фонема. Класифікація голосних звуків.  Звук людської мови — поняття акустичне й фізіологічне. Звуків безліч, кожна людина вимовляє їх по-своєму, тембр їх різний, деякі з них можемо вимовляти протяжно чи коротко, тихо чи голосно, швидко чи повільно і т. ін. Це прерогатива акустичного чи анатомофізіологічного аспекту. Звук — це явище фізичне: ми його вимовляємо, чуємо, можемо варіювати, вивчати за допомогою приладів тощо. Звук має силу, висоту, тембр, свою фізично-акустичну характеристику. Якщо одна й та ж людина буде вимовляти один і той же звук, то вимовлятиме його по-різному. Звук — явище одномоментне, одноразове, неповторне. Всі звуки мови поділяються на голосні і приголосні — це поділ виходить з акустичних і артикуляційних ознак. Втім, думки про можливість поділу голосних і приголосних дотримуються далеко не всі лінгвісти.  За ступенем вертикального підйому мови розрізняються голосні трьох ступенів підйому: голосні верхнього підйому [і], [и], [у]; голосні середнього підйому е. [е], [о]; гласний нижнього підйому [а]. Рух мови по горизонталі приводить до утворення голосних трьох рядів: голосні переднього ряду [і], е [е]; голосні середнього ряду [и], [а] і голосні заднього ряду [у], [о].  Фонема — це якесь абстрактне явище, що об’єднує в собі свої аллофонов, вона ніколи не зустрічається у промові в чистому вигляді.

фізіологічному, акустичному та лінгвістичному, подано методичні рекомендації для поглиблення, узагальнення та систематизації знань про звукову систему української мови впроцесі навчання фонетики. The article deals with the problem of studying sound of speech in three aspects: physiological, acoustic and linguistic. Приголосні фонеми СУЛМ, їх характеристика. Варіанти приголосних фонем. Опубліковано: vovakalynchuk Пт, 2015-06-26 13:08. Інші жанри. 2014/2015.

0. Фонетика – у широкому розумінні – розділ мовознавстка, що вивчає звукову систему мови й звязку з її смисловою роллю та різноманітні звукові зміни, що виступають у мовленні при сполученні звукових елементів між собою. Автор: Невідомо. 3.docx — 19.68 KB. Предмети: Українська мова.

ІІ.За ступенем підняття спинки язика у напрямі до твердого піднебіння: Високе піднесення(И; ОУ). Середнє піднесення(Ь, ЮС МАЛИЙ, Є; О, Ъ, ЮС ВЕЛИКИЙ).  13.Найдавніші зміни індоєвропейських приголосних у праслов’янській мові раннього періоду. Система приголосних праслов’янської мови сформувалась теж на основі праіндоєвропейської мови.1.придихові проривні індоєвроп. мови втратили свою придиховість в прасловянськійц мові.ВИНЯТОК: CH.Звук CH виник з. Якщо у індоєвропейській мові він стояв після RUKI, то він переходив у звук CH (muskus-МЪХЪ – виняток!!).Виключення становили ті випадки, коли після нього стояли К, Т, тоді переходу. У цій статті описується фонетична система сучасної української мови, включаючи літературні норми й деякі діалектні особливості. В українській мові 38 основних фонем: 6 голосних та 32 приголосних, додатково визначають 13 приголосних фонем у периферійній підсистемі, але існують інші погляди на фонемний склад української мови. У поданих нижче таблицях у скісних дужках подані основні фонеми, а у квадратових — їх алофони засобами міжнародного фонетичного алфавіту, також подані символи, якими ці звуки Голосні фонеми української мови розрізняються за 8 ознаками: · за наявністю чистого тону (1 ознака); · за рядом — передній чи задній (2 ознаки)  · за ступенем дзвінкості — сонорний, шумний; · за місцем перепони — губний, язиковий, глотковий(фарингальний) ; · за способом творення — зімкнутий, щілинний чи африкат, а також вібрант; · за палатальністю — твердий чи м’який. Для виявлення фонем тієї або іншої мови необхідно знати, в яких позиціях вони зустрічаються. Дистрибуція – це розподіл фонем за вимовними позиціями. Сильна позиція фонеми — це положення, де фонеми виразно демонструють свої смислорозрізнювальнівластивості: сом — сам. За психолого-педагогічною класифікацією мовленнєвих вад до порушень засобів спілкування, крім загального недорозвитку мовлення, відносять також фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення – порушення процесів формування звуковимовної системи рідної мови у дітей із різними мовленнєвими розладами внаслідок дефектів сприймання та вимови фонем. Фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення має кілька ступенів вираження, а саме: а) легкий, при якому спостерігається недостатнє розрізнення фонем, труднощі у звуковому та складовому аналізі, особливо у виділенні окремих звуків, які