основа суспільної природи мови це

основа суспільної природи мови це

Свідомість та мова. Походження свідомості і мови пов’язане з переходом мавпоподібних предків від присвоєння за допомогою природних органів готових предметів до праці, до виготовлення штучних знарядь, до людських форм життєдіяльності та суспільних відносин, що з’являються на її основі. Психіка тварин допомагає їм орієнтуватися в мінливому середовищі, пристосовуватися до нього; проте вони не можуть цілеспрямовано і систематично перетворювати навколишній світ.  Крім того, внаслідок суспільно-трудової діяльності людей виникає і розвивається не тільки свідомість, а й матеріальна форма свідомості — членоподільна мова. Свідомість та мова.: У процесі трудової діяльності люди вступають один із одним в ті чи інші форми стосунків, взаємин спілкування. Спілкування є однією із необхідних всезагальних передумов формування і розвитку особи, це одна із умов соціалізації особистості. У   41) Суспільна природа свідомості. У процесі трудової діяльності люди вступають один із одним в ті чи інші форми стосунків, взаємин спілкування.

Природна мова — в лінгвістиці і філософії мови мову, що використовується для спілкування людей (на відміну від формальних мов та інших типів знакових систем, також званих мовами в семіотиці) і не створений штучно (на відміну від штучних мов). Словник та граматичні правила природної мови визначаються практикою застосування і не завжди бувають формально зафіксовані.  За основи природи плану вираження у своїй усній формі людську мову відноситься до слухових знаковим системам, а в письмовій — до зорових [3]. Мета: подати інформацію про українську мову як суспільне явище, пояснити поняття «мовна політика». Автор: Губська Ольга Володимирівна, вчитель української мови та літератури Валківського ліцею імені О.Масельського Валківської районної ради Харківської області. zmini.doc — 94 KB. Предмети: Українська мова. Мова як суспільне явище. Українська мова в Україні. Урок № 1. Основні функції мови.  Діалект Аттики ліг в основу давньогрецької мови, діалект провінції Лаціум — в осно-ву латинської мови, діалект провінції Іль де Франс — в підґрунтя. 12 Усі уроки української мови. 10 клас. І семестр.  Його національну і соці-альну природу відображає сам термін, запозичений із сільськогос-подарської лексики. Тлумачний словник української мови фіксує слово суржик у двох значеннях: 1. «Суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса і т. ін.; борошно з такої суміші; 2. (перен., розм.) Елементи двох або кількох мов, об’єднані штучно, без додержання норм літературної мови; нечиста мова». Останні складають основу суспільно-економічних формацій як етапів світової історії. Ці ж чинники, у свою чергу, залежать від природно-кліматичних умов, засобів спілкування, мови, культури тощо. Але визначальним є суспільне буття людей, тобто своєрідна «соціальна матерія», яка є реальним процесом життя людей.  Але в основі суспільних звязків знаходиться система матеріальних відносин.  Тобто мова йде не про руйнівне втручання в природу, а про науково обґрунтоване збереження на Землі умов для життя і щастя людей. Визначальним фактором має бути не стихія природного розвитку, а інтелект людини. Вчений розглядав ноосферу як майбутній стан біосфери, оскільки людство ще далеке від такого стану. 1. Основи суспільного життя (природні, економічні, культурні). Вивчення природи та специфіки суспільного життя слід починати із вивчення його первинного елемента — людини, людини як особистості. Але людина не народжується особистістю. У процесі життєдіяльності, особливо в ранньому віці, вона набуває всі так чи інакше необхідні соціальні ознаки та риси, котрі допомагають їй жити і діяти в соціальному середовищі, сприймати його і вносити свої впливові корективи у процесі діяльності. Індивід не має змоги вибирати де, коли і як йому жити.  ■ мозок; ■ структура голосу, мова; ■ залежність дітей від батьків, турбота останніх; ■ пластичність потреб, звичок, розвинута адаптація 4. Функції мови. 5. 6. Територіальна та соціальна диференціація мови. 7. Мова й мовлення.  3. На основі поданої нижче літератури підготуйте наукову доповідь (обсягом 3–4 сторінки форматом А 4) на одну з тем, епіграфом до якої могли б слугувати слова: Різниця між мовою людини і мовою тварини полягає в оцінці природи знака (Ж. Вандрієс). Мова є оселею буття, в оселі мови мешкає людина.

Мислителі й поети – чата цієї оселі (М. Гайдеґґер). Слово само по себе божественно и божественный смысл слов может быть выявлен лишь в атмосфере свободы (в несвободе) реальности, стоящие за словами, не могут быть выявлены (М. Бердяєв). Але визначальним є суспільне буття людей, тобто своєрідна «соціальна матерія», яка є реальним процесом життя людей.  Така суперечність породжує різне розуміння взаємовідносин людини і природи, про що йтиме мова далі. Найзагальніше уявлення про взаємодію людини і природи дає нам поняття «навколишнє середовище», або сучасне – «довкілля». Суспільна природа мови І мовної діяльності. Мова як суспільно-історична норма. Сторінка.  Зазвичай піджини виникали на основі французької, англійської, іспанської та португальської мов та автохтонних мов населення відповідних колоній. Однак були випадки, коли піджини виникали для обслуговування вільної торгівлі між двома або кількома народами (кяхтинський, русько-норський, лінгва франка). Креольські мови – наступна сходинка еволюції піджинів, які, поступово ускладнюючись, перетворюються на самостійну мову і стають рідними для переважної частини змішаного населення: креольська мова Гаїті, пап’яменто (Аруба), такі-такі в Суринамі. Мова — явище суспільне. Вона виникла в суспільстві, обслуговує суспільство, є однією з найважливіших ознак суспільства і поза суспільством існувати не може. Визнаючи суспільний характер мови, слід зазначити, що в мові є чимало такого, що пов’язує її з біологічними і психічними явищами. Так, скажімо, на відміну від інших приматів тільки людина має мовний ген, тобто природну схильність і здатність до оволодіння мовою. У мовленні окремих людей відображені їх психічні особливості, а в загальнонаціональній мові — психічний склад нації, її менталітет. Про те, що мова є явищем суспільним, засвід Українська мова в Україні — Українська мова 10 клас — М.

Я. Плющ — Підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою (профільний рівень).  Українська мова § 2. основні функції мови. Прочитайте, визначте основну думку поданих висловлювань. Яка найважливіша функція мови? Які ще функції, на вашу думку, виконує мова? Мова видобувається з мислення, як метал із руди (О.

Смирницький). Що таке природна людська мова? Це питання здавна привертало увагу людей. Спочатку в казках і легендах, а згодом у різноманітних наукових теоріях намагалися знайти відповідь на це питання. У науці відомі три погляди на природу мови: 1) мова – явище біологічне; 2) мова — явище психічне; 3) мова — явище соціальне. Прихильники першого погляду обстоювали думку, що мова закладена в біологічній природі людини, так само, як здатність бачити, їсти, спати тощо.  Мова – енциклопедія людського досвіду всіх попередніх поколінь. Думки, виражені за допомогою мови, збереглися на камені й глиняній табличці, на пергаменті й папері. Павло Мовчан розглядає мову як космічне явище. Мова — це позитивна енергія, якою дитина живиться з самого дитинства, і втрата цієї позитивної енергії впливає негативно на дитину, на її здоров’я, на розумовий розвиток. За моїм спостереженням, сільські діти, які з дитинства розмовляють рідною — українською мовою, думають нею, набагато здоровіші, яскравіші, ніж ті, що спілкуються російською.

Наші професори, академіки, вчені в основному — вихідці з сіл.  Мова — система знаків, матеріальних за своєю природою і соціальних за змістом та функціями. Кожен елемент мови має свою значимість лише в єдності та взаємозв’язку з іншими елементами.  Мова — явище суспільне. Вона виникає, розвивається, живе і функціонує в суспільстві. Хоча зараз прийнято визначати природу мови як суспільне явище, у XIX ст. не було такої певності щодо цієї проблеми. Так, німецький лінгвіст Август Шлейхер розглядав мову як біологічний організм, який народжується, живе за своїми біологічними законами, розвивається, старіє й умирає, подібно до рослини, отже, є природним явищем.

Проте мова не являє собою окремого організму, а є здобутком людства, а люди утворили суспільство. Якби людина була самодостатнім створінням, тобто не потребувала допомоги з боку собі подібних, то не виникло б і необхідності у створенні засобу спілкування. Вже з появою ро Мова – це генетичний код нації, який поєднує минуле з сучасним, програмує майбутнє і забезпечує буття нації у вічності. Мова — найважливіший засіб спілкування між людьми. Вона безпосередньо зв’язана з мисленням.  Мова і мислення мають глибоко суспільний характер — не лише за своєю природою, а й за своєю функцією в суспільстві.  Українська літературна національна мова сформувалася на основі найбільш уніфікованого й поширеного діалекту, в основі якого лежать середньонаддніпрянські говірки, але увібрала, в себе і найважливіші елементи інших діалектів України» Літературна мова — це нормована мова з погляду лексики, граматики, орфографії, орфоепії (тобто це певні критерії вживання слів та речень).

Презентація на тему: Мова. Її роль та значення у суспільному житті. Завантажити презентацію. Отримати код.  Мова — це процес, коли один дає, а другий бере, і саме в такому процесі вона вибудовується. Мовлення набуває сенсу саме в такій реалізації й може відбутися лише тоді, коли один співрозмовник контактує з другим, щоб упевнитись у спільності досвіду. Слайд 7.  Слайд 29. Виховання відчуття краси мови – основа всякого естетичного виховання. Слайд 30. Слайд 3Мова — це єдина, цілісна, складна система знаків: фонем (звуків), морфем (частин слова), слів, речень, яка служить для називання предметів, явищ об’єктивної дійсності та понять, є засобом спілкування, обміну думками і формування думок. Мова — явище фізичне, фізіологічне, антропологічне, суспільне. Умова його існування — людське суспільство. Це феномен людської цивілізації. Зв’язок мови й суспільства обопільний. Вона — одна з головних ланок ланцюга «суспільна свідомість — праця — мова», що робить людину власне людиною.  В основі українського менталітету закладена «природа світовідчуття, оригінальна цивілізаційна рефлексія на навколишній світ»2 Всупереч ідеалістичної філософії, яка ігнорує природу як основу суспільного розвитку, відриває історію від природознавства та виробництва, яка вбачає «лоно історії» не в матеріальному світі, а в «туманних хмарних утвореннях на небі», діалектико-матеріалістична філософія саме в природі бачить першооснову розвитку суспільства.  [1] Про цю проблему мова буде йти в четвертому розділі роботи, і ми не будемо зараз зупинятися на цьому. Помітив тільки, що охорона природи — це охорона умов життя людини і тут має місце дія за принципом зворотного зв’язку: той чи інший вплив людини на життя природи повертається як бумеранг до людини добрими чи згубними для нього самого результатами. Розуміння природи мови передбачає відповідь на питання, чи потрібно вважати мову явищем біологічним, психічним або соціальним. На них наука давала різні відповіді. Погляди вчених на природу мови змі-нювалися залежно від загальних тенденцій розвитку науки в певний період і накопиченого лінгвістичного фактичного матеріалу та рівня його інтерпретації. Одні вчені (А. Шлейхер, М. Мюллер) вважали мову явищем біологічним, інші (Г. Штейнталь,. Гумбольдт, О. Потебня) — явищем психічним. У сучасному мовознавстві домінує думка про мову як суспільне явище. Автор: Невідомо. 4) природа може знищити результати людської дiяльностi.

Такi природнi явища як засухи, повенi, виверження вулканiв, землетруси, можуть загальмувати розвиток суспiльства; 5) природа впливає на формування та розвиток суспiльної свiдомостi. Наприклад, iз створенням теорiї вiдносностi суттєво видозмінились погляди на просторово-часову органiзацiю об’єктiв природи; розвиток сучасної космологiї збагатив уявлення про спрямованiсть природних процесiв; досягнення фiзики мiкросвiту сприяють значному поширенню причинностi; прогрес екологiї призвiв до розумiння глибинних принципiв цiлiсностi природи Мова — найважливіший засіб спілкування між людьми. Вона безпосередньо пов’язана з мисленням. Не може бути мислення без мови і мови без мислення. Мова і мислення мають глибоко суспільний характер — не лише за своєю природою, а й за своєю функцією в суспільстві. За допомогою мислення люди пізнають світ, об’єктивні закони природи й суспільства. Пізнавальна діяльність людини, її мислення можливі лише на базі мовного матеріалу, слів і речень. Кожний момент діяльності обумовлюється думкою і її носієм — мовою. Тільки завдяки мові все здобуте попередніми поколіннями не гине марно, а служить Завдяки мові свідомість формується і розвивається як суспільне явище, як духовний продукт життя суспільства. Будучи засобом взаємного спілкування людей, обміну досвідом, знанням, почуттями, ідеями, мова зв’язує людей не тільки певної соціальної групи і не тільки певного покоління, а й різних поколінь.  Нерозривний зв’язок свідомості і мови виявляється у різноманітних явищах. По-перше, розвиваючись на основі знання, тобто свідомого відображення явищ об’єктивного світу у людському мозку, свідомість не існує без матеріальної основи, а саме мови, виявленої у словах.