орфоепічні норми.особливості вимови голосних і приголосних звуків в українській мові

орфоепічні норми.особливості вимови голосних і приголосних звуків в українській мові

Звукова система сучасної української мови нараховує 38 звуків – 6 голосних і 32 приголосні. Голосні звуки – це звуки, що творяться за допомогою голосу. їхнім джерелом є коливання розташованих у гортані голосових зв’язок. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

В українській мові шість голосних звуків: [а], [е], [и], [і], [о], [у]. Зверніть увагу!  Творення приголосних звуків супроводжується рухом язика в ротовій порожнині. Звуки, при вимові яких спинка язика піднімається до верхнього твердого піднебіння, є м’якими. В українській мові є такі м’які приголосні: [д’], [ті, [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [де], [р’]. Звук [й] завжди м’який.

Запам’ятайте графічні засоби позначення м’якості приголосних: м’який знак (ь): [бат ко] батько, [вожд’] вождь, [воловйй] вольовий Українська мова 10 клас. Українська орфоепія як учення про систему загальноприйнятих правил української літературної вимова. §22. основні норми сучасної літературної вимови.  Попрацюйте в парах: поясніть однокласникові суть помилки у складі фонем у слові і фонетичної помилки, особливості вимови голосних і приголосних української мови. Орфоепія (від грецьк. orthos — правильний і epos — мовлення) — це: 1) сукупність правил вимови, що становлять систему норм літературної мови; 2) розділ мовознавства, що вивчає правила літературної вимови.  235. Пригадайте орфоепічні правила вимови голосних звуків в українській мові. Опрацюйте теоретичний матеріал. Вимова приголосних звуків української мови характеризується загалом чіткістю й виразністю як у позиції перед голосним, так і в кінці слова.

Однак вимова окремих груп приголосних має певні особливості. 1. Дзвінкі приголосні не втрачають дзвінкості в кінці слова та в позиції перед глухими приголосними (крім [г], [з]): [горб], [пох’ід], [наказ], [дубкй], [н’іжка], але [н’іхт’і], [леихкйї], [ш:умом] (з шумом); у префіксі без- [з] не оглушується. 2. Глухі перед дзвінкими вимовляються дзвінко внаслідок асиміляції за дзвінкістю: [бород’ба], [проз’ба], [воґзал], [фудбол]. 3.

Г Конспект уроку з української мови для 10 класу на тему «Орфоепічні норми – правильна вимова голосних і приголосних звуків, звукосполучень і наголосу в словах» Мета:повторити орфоепічні норми вимови голосних та приголосних звуків, звукосполучень і наголосу в словах; удосконалювати орфоепічні й орфографічні вміння учнів. Конспект на урок Українська мова скачати 4. Вимова звукосполучень приголосних. Основні орфоепічні норми сучасної української літературної мови. Етикет усного ділового спілкування вимагає від кожної людини вимовляти слова за літературними нормами, тобто загальновизнанимиправилами вимови.  Нагадаємо основні правила української літературної вимови (орфоепії) голосних і приголосних звуків. Вимова голосних звуків.  В інших позиціях вимова голосних має такі особливості: Голосні [а], [і], [у] – в усіх позиціях вимовляються виразно, чітко  6. В українській мові слід розрізняти звуки [г] і [ґ]. Приголосний звук [ґ] вимовляється у власне українських словах, а також зукраїнізованих словах іншомовного походження. Основні риси української літературної вимови. Вимова голосних звукiв. У зв’язку з вимовою голосних звуків можна узагальнити кiлька найголовнiших орфоепiчних норм: наголошенi (i ненаголошенi) голоснi вимовляються чiтко й виразно, за винятком ненаголошених голосних [е], [и], [о], якi зазнають незначних якiсних змiн за таких супровiдних умов: а) ненаголошений [е] вимовляється з бiльш помiтним наближенням до [и] перед складами з [і], [и], [у.  Деякi орфоепiчнi норми української мови випливають з асимілятивних змiн у групах приголосних, реалiзованих вiдповiдно до закономiрностей сполучуваностi звукiв у живому мовленнi. вимова голосних звуків. Голосні звуки української мови є звуками повного творення. Вони вимовляються повнозвучно не тільки під наголосом, а й у ненаголошеній позиції.  5. Голосний [і] вимовляється чітко як звук переднього ряду і високого ступеня підняття язикової спинки: [д`íд], [с`íно], [с`іл`с`кúǐ]. Так вимовляється й [і], що походить з [о]: [н`íж], [с`íк], [с`т`íл], [пос`т`íǐниǐ], [н`íг], [бол`íт], [брат`íў], [вíл], [б`íк], [в`íн]; також [і] в закінченні називного відмінка множини прикметників, дієприкметників, числівників  Не становить загальноприйнятої норми і вузька та підвищена вимова типового [и], характерна для північних говорів: [миі], [нúіва]; [міи], [нíива]. Виразно чується звук [и] також Вимова голосних звуків Для української літературної вимови характерне чітке й виразне звучання голосних звуків у наголошеній позиції. Так само чітко й виразно вимовляються голосні а, у, і в ненаголошених складах: наука, книга, ринок, віра. Ненаголошений голосний о, як і наголошений, теж вимовляється виразно й повнозвучно, ніколи не наближаючись до голосного а, як у російській мові: горобина, доброта.  В українській мові ненаголошеними голосними називаються такі, що складають ненаголошені склади. їх вимова є нечіткою й невиразною. Тому ненаголошені е, и, о наближаються до близьких за вимовою звуків [е-и], [и-е], [0-у]. Українська мова у професійному спілкуванні — ІІ. Тема Орфоепічні норми. Вимова голосних звуків. Конспект лекції. 3.1 Артикуляційні властивості головних звуків. 3.2 Правила вимови голосних звуків. 3.3 Основні норми милозвучності української мови.  Кожна мова має свої засоби милозвучності. Для української мови характерне уникання важкого для вимови нагромадження звуків. У мовному потоці звуки сполучаються так, що створюється плавне, приємне, ритмічне мовлення. Милозвучність української мови ґрунтується на дотриманні орфоепічних норм, до яких належать варіанти: прийменників (префіксів): у – в (ув, уві, вві); від – од, над – наді, перед – переді тощо; сполучників: і – й, щоб – щоби, хоч – хоча Тема №8 ОРФОЕПІЯ. Орфоепічні норми української літературної вимови.

Нормативність як важлива ознака літературної мови. Поняття орфоепії. Норми української літературної вимови. Правила української орфоепії. 4. Вимова голосних, приголосних, звукосполучень. 5. Особливості вимови слів іншомовного походження. 6. Орфоепія і культура усного мовлення. Українська мова — державна мова України. 2017-12-25 13:19. Система пуску тракторних двигунів. 2017-12-24 22:3Введення даних в електронну таблицю та їх редагування. 2017-12-27 16:2Газорозподільний механізм дизельного двигуна Д-240.  Мета: повторити орфоепічні норми вимови голосних і приголосних звуків, звукосполучень і наголосу в словах; удосконалювати орфоепічні й орфографічні вміння учнів, розвивати вміння визначати й виправляти допущені в усному мовленні орфоепічні помилки; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати у школярів повагу до краси рідної мови. Голосний [а] завжди вимовляються чітко, ніколи не наближається у вимові до [е]: [л′áл′ка], [д′áд′ко]; Голосні в ненаголошеній позиції можуть наближатися у вимові один до одного: Голосний [о] у позиції перед складом з наголошеним [у], [і] наближається у вимові до [у] → [оу]: [гоулỳбка], [коужỳх], [тоуб’í], [соуб’í]; 7. Голосний [е] в ненаголошеній позиції вимовляється з наближенням до [и] → [еи]: [веилúкиj], [веиснá], [сеистрá]; 8. Голосний [и] в ненаголошеній позиції вимовляється з наближенням до [е] → [ие]: [жиевỳт′], [диевỳjус′]. Источник — «edufuture.biz/index.php?title=Орфо Причини порушення орфоепічних норм.

Типи орфоепічних помилок.

Основні правила вимови голосних, приголосних, окремих звукосполучень в сулм. Опубліковано: vovakalynchuk Пт, 2015-06-26 13:1Інші жанри. 2014/2010. Орфоепі?я (грец.?? — правильний, грец.? — мова, мовлення) — це розділ мовознавчої науки, що вивчає сукупність правил про літературну вимову. Предметом орфоепії є звукові особливості мовлення, однак усне мовлення розглядається в цьому випадку не взагалі, а тільки з погляду його відповідності сучасним літературним нормам. Першим почав використовувати М Гоголь. Автор: Неві Орфоепічні норми регламентують правила вимови звуків, звукосполучень та наголошування слів. Вивчення правильної вимови спрямовується на подолання помилок, серед яких насамперед виділяються фонематичні та фонологічні. Фонематичні помилки — це порушення, пов’язані зі змішуванням фонем, із заміною однієї фонеми іншою, наприклад: вимова с замість |з| везти — вести казка — каска. Причини порушення орфоепічних норм. Автор: Неві Голосні звуки складаються з чистого тону. В українській мові 6 голосних фонем: а, о, у, є, и, і. Кожній голосній фонемі притаманні чотири розрізнювальні (диферендійні) ознаки: чистий тон, ряд, піднесення, наголошеність чи ненаголошеність. Ряд голосної фонеми визначається тим, яка частина язика напружується й піднімається: передня чи задня; піднесення — наскільки високо піднімається відповідна частина язика.  Ненаголошені голосні в українській мові не редукуються, тобто не скорочуються і не зникають, проте часом втрачають диференційну ознаку — нечітко фіксується піднесення.  У цілому система приголосних фонем української мови має такий вигляд (з. — зімкнені; щ.

— щілинні; з.-щ. — зімкнено-шілинні): За участю тону й шуму. Правила вимови голосних і приголосних звуків та звукосполучень. Робота над формуванням правильної звуковимови у молодших школярів. ⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 16Следующая ⇒.  Орфоепічні норми – це загальноприйняті правила літературної вимови. Порушення правил норм української літературної вимови спричинена переважно  4)відсутністю до 1990-их років в українській мові літери ґ, у зв’язку з чим поширеною є ненормативна вимова слів аґрус, ґанок, ґелґотати та подібних зі звуком [г] замість [ґ], і навпаки: вимова [ґ] замість [г] у словах іншомовного походження (ґазета, ґаз тощо). Вимова голосних і приголосних звуків характеризується такими.

особливостями удосконалити вимову приголосних звуків за нормами літературної вимови; навчитися користуватися правилами написання слів, у яких відбувається уподібнення, спрощення в групах приголосних; формувати вміння пояснювати причини уподібнення, спрощення. Повторення вивченого: Що таке звук? Звук – це найменша неподільна одиниця, яку ми вимовляємо й чуємо. Які звуки української мови ви знаєте?

Звуки поділяються на голосні й приголосні. Скільки всього звуків в українській мові?Скільки голосних? приголосних?  В українській мові 38 звуків: 6 голосних і 32 приголосних. Назвіть голосні звуки, приголосні звуки. Голосні звуки: [а], [о], [у], [і], [е], [и] Мета: повторити норми вимови голосних і приголосних звуків; удосконалювати орфоепічні вміння учнів; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати у школярів повагу до краси рідної мови. Внутрішньопредметні зв’язки: Синтаксис: текст. Орфоепія: читання поетичного твору з дотриманням орфоепічних норм. Міжпредметні зв’язки: Література: виразне читання поетичного тексту. Російська мова: фонетичні й орфографічні особливості деяких слів, відмінних від українських. Тип уроку: урок повторення здобутих знань. ПЕРЕБІГ УРОКУ. І. Організаційний момент.

ІОзнайомлення десятикла Вимова голосних і приголосних звуків». Лексична тема: Мова – наша зброя. Мета  Орфоепічна норма – це мовна норма у сфері вимови й наголосу: ходжу (не хожу), Інцидент (не інциНдент), одинАдцять (не одИнадцять); чимало пам’ятОк (не пАм’яток). Орфоепічні норми складаються історично разом із формуванням національної мови, коли в життя суспільства збільшується питома вага усного мовлення. Володіння орфоепічними нормами сприяє швидшому порозумінню людей. У широкому розумінні орфоепічні — це норми  Як і в більшості слов’янських мов, в українській наголос вільний, тобто не закріплений за якимось певним складом слова. Наголос рухомий.

• правильна вимова звуків мовлення (голосних і приголосних); • правильна вимова звукосполучень; • правильна вимова окремих слів і їх форм. Сучасні норми української орфоепії склалися історично на основі вимови, властивої середньонаддніпрянським говорам. Практичне значення орфоепії винятково важливе, оскільки дотримання орфоепічних норм, як й інших літературних норм, удосконалює мову як засіб спілкування, полегшує обмін думками. Унормована вимова є однією з ознак культури мовлення.

Усне спілкування_ 41особливостями Пригадайте класифікацію приголосних і голосних звуків української мови. Установіть, про який звук ідеться: сонорний, передньоязиковий, вібрант.  Головним елементом звукової організації художньої, переважно віршової, мови є звуковий повтор. Це один із засобів емоційно- естетичного впливу на читача. Українська мова, із притаманною їй милозвучністю, гармонійним співвідношенням голосних і приголосних звуків, має широкі можливості для словесного інструментування. Виділяють постійні (регулярні) звукові повтори за співвідношенням голосних і приголосних звуків, серед них риму — звуковий повтор у віршах. Вимова голосних і приголосних звуків». Як чергуються голосні звуки в Українській мові? Чергування звукiв це закономiрна змiна звукiв у коренях i афiксах пiд час творення нового слова …  Інші виникли в період формування фонетичної системи Української мови. Більшість чергувань голосних належить до історичних: а) чергування о — а: могти — помагати, горіти — згарище, схопити — хапати; б) чергування е — і: плести — заплітати, летіти — літати, мести — замітати; в) чергування о — е — и з нулем звука: беру — брати, день —дня, ставок — ставка, дзвінок — дзвінка; г) чергування і — а: сідати — садити; д) чергування и — і: бити — бій, бий — бійка; е) чергування о, е — і: столи — стіл, семи — сім, печі — піч. Примітка.

Голосні звуки. Звук – найменша одиниця мовлення. В українськiй мовi є 38 звукiв. Їх подiляють на голоснi та приголоснi. Голоснi звуки утворюються за участю лише голосу. Їх усього 6: а, o, у, i, и, е.

На письмi голоснi звуки передаються за допомогою 10 лiтер: а, o, у, i, и, е, я, ю, є, ї. Лiтери я, ю, є, ї називають йотованими.

Типові порушення норм вимови голосних і приголосних звуків. Діалектизми, їх типи і використання в літературній мові.

Діалектні словники. Неологізми в складі української лексики. |  Орфоепічні норми — це норми вимови.

Літературній вимові притаманні деякі стилістичні особливості.

Своєрідність їх залежить від змісту мовлення, його призначення та умов.  Окремо слід зупинитися на звукові [ґ]. В українській мові цей звук вимовляється у невеликій частині звуконаслідувальних слів та у запозиченнях з інших мов. Це слова: ґава, ґазда, ґанок, ґвалтівник, ґелґотати, ґедзатися, ґедзь, геґзаметр, ґелґати, ґиґнути, ґирлиґа, ґлей, ґніт, ґоґоль-моґоль, ґрати (тюремні), ґречний, джиґун, дзиґлик, ґудзик, ґуля, аґрус. Сонорні приголосні не мають кореляційних пар серед інших приголосних. Лише дві сонорні фонеми мають відповідники серед голосних: в — у, й — і. Тим часом дзвінкі й глухі^приголосні творять кореляційні пари: б — п, д — т, д’ — Y, дз — ц, дз’ — ц’, з — с, з’ — с’, дж — ч, ж — ш, ґ — к, г — х. Не має пари лише глухий ф — звук неукраїнського походження ч -з. Сонорні приголосні в будь-якій позиції завжди вимовляються звучно: вітер, шум, стан, верх, гілка, студент.  Після приголосного в кінці слова звук в трохи втрачає свою звучність: нерв [нерв], битв, мальв, видавництв.  Це відбувається зокрема перед голосним і: вітер [в’ітер], білий [б’ілий], гірський [г’ірс’кий], щільно [шч’іл’но].